У селі Кузьминці Барського району можна покататися верхи на конях й вирушити у кінну прогулянку на тиждень по всіх селах району, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Такі прогулянки влаштовує місцевий конюх Борис Підкругляк, який шість років тому не побоявся втілити в життя мрію – навчитись верховій їзді.

Вінницький конюх влаштовує верхові екскурсії власними туристичними маршрутами

Борис Підкругляк

– Наша сім’я постійнотримала одного коня для роботи, доглядали його, привчали верховій їзді. А шість років тому вирішив втілити купив лоша, яке тримав тільки для верхової їзди. Відразу розчарувався. Він був дуже гарним, але трохи «дурнуватим»: показував свій характер, міг скину з сідла. Ми його продали. Купив друге лоша й почав його об’їжджати. Справи пішли на краще: він підпускав до себе сусідів й дітей. Так рік за роком почав розвивати цей напрямок й купляти ще коней. На сьогоднішній день у стайні маю сім їздових коней, – розповідає конюх Борис Підкругляк. – Часто приїжджають люди з інших районів та областей, але найчастіше саме з Бару. Хтось хоче навчитись кататись верхи. Дехто хоче відпочити й виїжджає верхи на декілька днів. Дуже часто замовляють на весілля або на фестивалі, де люди хочуть покататися на ресорному тарантасі.

Борис сам вивчав історію рідного краю та крок за кроком писав туристичні маршрути, найпопулярніший з яких триває тиждень й тягнеться аж до скельного Лядовського монастиря. У кожну поїздку із собою бере гармошку й співає українських пісень, сто з яких знає на пам’ять.

Вінницький конюх влаштовує верхові екскурсії власними туристичними маршрутами

– На сьогоднішній день лоша можна купити від семи тисяч гривень, лише потрібно дивитися на породу. Коні мають бути спокійними. Зазвичай купуємо маленьких лошат, після того самі їх об’їжджаємо й привчаємо до людей та транспорту, щоб вони нічого не боялись. На утримання одного коня витрачаю дві тисячі гривень на рік. Все впирається в дуже дорогий овес, сіно й солому намагаємось самі заготовляти, – говорить конюх.

А ще Борис займається ковальством, тому сам кує підкови.

– У мене любов до коней в крові. Біля нашої хати поряд була конюшня, мій батько все життя пропрацював на конюшні. Я з п’яти років сам пас табун коней. Ніколи їх не боявся, все дитинство провів на конях. Добре пам’ятаю, коли мене в чотири роки посадили на коня й вдарили його шапкою. Я ручками вчепився за гриву й заплющив очі. Він так розігнався, що я аж зачепився за браму й злетів. Після того випадку на коня не злазив. За все життя падав з коня лише два рази, – каже Борис.

Вінницький конюх влаштовує верхові екскурсії власними туристичними маршрутами

Тіло коня на два градуси тепліше за людське, тому багато людей приїжджають оздоровлюватись, або виправити осанку. В майбутньому, син Бориса хоче пройти курси іпотерапії, щоб допомогти людям лікувати важкі фізичні хвороби.

– Я теж дуже люблю коней: з дитинства весь час любив проводити біля них. Після закінчення коледжу зрозумів, що в місті жити не зможу, тому повернувся у село. По собі відчуваю, що біля коней почуваюсь здоровшим та менше хворію. Мрію пройти курси іпотерапії й допомагати дітям хворим ДЦП, відчуваю, що це те, чим варто займатись, – говорить Роман Підкругляк.

Нагадаємо, що на Вінниччині різновиди сільського та зеленого туризму сприяють ся не лише розвитку підприємництва, а й дають можливість більше дізнатись про забуті місця та відкривають цікаві маловідомі історичні факти.

Вінницький конюх влаштовує верхові екскурсії власними туристичними маршрутами

Вінницький конюх влаштовує верхові екскурсії власними туристичними маршрутами

Вінницький конюх влаштовує верхові екскурсії власними туристичними маршрутами

Вінницький конюх влаштовує верхові екскурсії власними туристичними маршрутами

Вінницький конюх влаштовує верхові екскурсії власними туристичними маршрутами

Фото: автора й Романа Підкругляка

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я